Сьогодні ми відзначаємо 202-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Поет, художник, громадянин... Крізь роки долинає до нас голос нашого національного Генія. І від того, чи знайдемо ми в собі мудрість дослухатися до нього , залежить наше майбуття... Доля нашого народу. Тож давайте будемо гідними того невмирущого слова, що з батьківською турбботою промовляв до нас наш Кобзар!
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]
Комментариев нет:
Отправить комментарий